Букові праліси


Букові праліси Карпат – об’єкт спадщини ЮНЕСКО

Українські Карпати — осередок найбільшої кількості букових пралісів Європи. Середній вік дерев у незайманих букових лісах Карпат сягає 300 - 400 років, вікові буки витягуються вгору на 30-50 метрів, стовбури цих дерев можуть становити до 2,5 метрів в діаметрі.

Праліси – недоторкані ділянки, які існують та розвиваються під впливом природи. Завдяки цьому, вони мають високу життєздатність, стійкість проти несприятливих впливів, забезпечують надзвичайно важливі екосистемні послуги (регулювання клімату, очищення води, утримання вуглецю, збереження унікального біорізноманіття та виняткових естетичних, екоосвітніх цінностей тощо). Штучно створені господарські ліси не здатні виконувати всіх цих функцій. Ґрунти, флора, фауна, клімат і життєві процеси букових пралісів не зруйновано, не змінено внаслідок лісокористування, випасу худоби або через інший вплив людини.

Збереження букових пралісів Карпат як об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО є важливим екологічним завданням для України. Зважаючи на величезну континентальну значимість, праліси беруться під особливу охорону, а українські букові праліси Карпат, у межах Закарпаття, як єдиний природний об’єкт України, разом зі словацькими кластерами букових пралісів 28 червня 2007 року включено до переліку об’єктів Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО. У 2010 році відбулася робоча експертиза проекту із приєднання німецьких давніх букових лісів до українсько-­словацького об’єкта Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО «Букові праліси Карпат».

Завдяки активній підтримці української сторони, переконливій аргументації професора, директора Карпатського біосферного заповідника Федора Гамора з цього приводу, реалізація транснаціонального екологічного проекту згодом мала успіх.

У червні 2011 року, в Парижі було ухвалено рішення про розширення українсько-­словацького об’єкта «Букові праліси Карпат», за рахунок п’яти нових кластерів із Німеччини. Створений серійний транснаціональний об’єкт Всесвітньої природної спадщини ЮНЕСКО дістав назву «Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини». Загальна площа об’єкта сягає 33670,1 га, а оточуюче його буферне кільце — ще 62402,3 га. Важливим є те, що в Україні, а саме в Закарпатті, знаходиться майже сімдесят відсотків цього об’єкта. Вся територія Карпатського біосферного заповідника, в тому числі Угольсько­ - Широколужанський масив (Тячівський район), є найбільшим осередком букових пралісів у Європі.

Влітку 2017 року в Кракові, на засіданні Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, було прийнято історичне рішення про розширення українсько-­словацько­-німецького об’єкта «Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини» за рахунок ще 10 країн Європи, зокрема Іспанії, Австрії, Хорватії, Румунії, Болгарії, Італії тощо. Також відбулася зміна назви об’єкта Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з «Букові праліси Карпат та давні букові ліси Німеччини» на «Давні первозданні букові ліси Карпат та інших регіонів Європи». У цьому переліку Україна представлена 9-­ма ділянками, які охороняються в національних природних парках «Синевир», «Зачарований край» і «Подільські Товтри» та природних заповідниках «Горгани» і «Розточчя».

Завдяки включенню букових пралісів Карпат до переліку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО з’явився надзвичайний європейський інтерес до вивчення та збереження букових пралісів та поглиблення міжнародної екологічної співпраці. Адже створення умов для збереження унікальних природних цінностей, досягнення гармонії між людиною й природою є єдиним шляхом в умовах існуючої екологічної кризи.

Багаточисленні міжнародні наукові форуми, виступи та активна наукова діяльність українських й іноземних вчених відіграли надзвичайно важливу роль у процесі номінування букових пралісів Карпат до складу об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

І без перебільшення найважливішою постаттю в цій роботі став Федір Дмитрович Гамор, доктор біологічних наук, академік Української екологічної академії наук, безпосередній організатор та багаторічний керівник Карпатського біосферного заповідника. Професор німецького Університету сталого розвитку П’єр Ібіш свого часу сказав про нього: «Якби кожен екорегіон мав свого Гамора, то ми жили б на зовсім іншій планеті».