Боржавська вузькоколійка

Сталий туризм є не тільки стимулятором створення нових робочих місць, що актуально для будь якої частини України, а й рушійною силою для збереження традиційних ремесел, старовинних технологій та пам’яток розвитку технічного прогресу.

Саме до таких пам’яток розвитку технічного прогресу можна віднести і збереженні до наших днів та діючі частини вузькоколійних залізниць Закарпаття. Мова йде про Боржавську вузькоколійку, яка з'єднує села та міста долини Боржави.

Трохи про історію залізниці. Початок її будівництва припадає на 1904 – 1907 роки. 24 грудня 1908 року було введено в експлуатацію дві лінії: м.Берегово – с.Хмільник – м.Іршава – с.Приборжавське – с.Довге, довжиною 67 км та м.Виноградово – с.Хмільник, довжиною 19 км. Наступного року залізницю продовжили ще на 9 кілометрів від с.Довгого до с.Кушниці.

У 1911 році ввели в експлуатацію ще дві додаткових гілки: м.Іршава – с.Осій (8 км) та с.Осій – с.Кам’янка (4 км). Залізниця використовувалась угорською компанією „Залізна Дорога Долини Борси” передусім для перевезення деревини з гірських масивів Полонина Боржава і Великий Діл в Закарпатську низовину, для подальшого транспортуванні та переробки. У 1930 році ця гілка вузькоколійки перестала діяти і відновила свою роботу тільки в післявоєнний період. По ній доставляли споживачам бурий лігніт із шахт Ільницкого вугільного родовища. У народі прижилась її назва – „Анця Кушницька”.

З переходом Закарпаття до складу Чехословаччини, у 1923 році вузькоколійку передали Чехословацьким державним залізницям.

У 1930-1931 роках „Акціонерне товариство по переробці деревини” побудувало нову гілку вузькоколійки на ділянці с.Кушниця – с.Лисичево – с.Рєпіна, довжиною 4,2 км. Шлях проходив по березі Кривого потоку до складу Борсучина, розташованому під Швидким потоком на висоті 420 метрів над рівнем моря. Незабаром від пилорами в Кушниці був споруджений ще один шлях, що йде долиною Кушницького потоку до с.Лисичево, а далі – глибокою долиною Вашкового потоку, де за хатинкою лісника утворювалося три відгалуження. Перше відгалуження (4 км довжини) йшло долиною Рєпінного потоку до пралісів під гору Камінь, друге – долиною Сільського потоку під гору Присліп (довжиною 2 км), третє (довжиною 3 км) йшло уздовж потоку Версиль під гору Звур. Друга гілка вузькоколійки, довжиною 17 км, що виходила з с.Кушниці, пролягала долиною Боржави через села Керецькі та Березники під полонину Боржава.

З виникненням Довжанского лісокомбінату ці гілки дороги стали належати цьому підприємству. У роки найбільш інтенсивної вирубки лісу, вузькоколійка була оснащена 18 локомотивами і сотнями вантажних вагонів. На початку 80-х років ХХ сторіччя вузькоколійка була демонтована.

З 1939 по 1944 роки основна лінія залізниці експлуатувалась угорською компанією MAV.

У 1944 році Боржавська вузькоколійка увійшла до складу радянських залізниць і була перешита з 760 мм на 750 мм. Регулярний рух по ній було відновлено у 1948 – 1949 роках. В радянські часи в умовах планової економіки залізниця використовувалась як для транспортних перевезень – лісу та будівельних матеріалів, так і для пасажирських перевезень. Транспортні перевезення забезпечувались підприємствами регіону – Довжанським лісокомбінатом, Приборжавським заводом будматеріалів, вугільною шахтою в с. Ільниця, Іршавським абразивним заводом, Іршавською мебельною фабрикою, підприємством Харчпрому в м. Іршава та с. Білки.

Депо Боржавської вузькоколійки знаходилося і продовжує знаходитися у місті Берегово. Залізниця і досі використовує семафори. Рухомий склад вузькоколійної залізниці представлений двома тепловозами ТУ-2, 1968 року випуску, з составами з трьох вагонів.

На сьогодні пасажирське сполучення відбувається лише на ділянці м.Виноградів – с.Хмільник. Чотири рази на добу, лише певні дні тижня, потяг йде з м.Виноградова до с.Хмільник, і у зворотному напрямку. Відрізок залізниці с. Хмільник – м. Іршава не експлуатується і потребує серйозного ремонту.

Ділянка шляху с.Хмільник – м.Берегово з 1983 року використовується лише для технічних робіт: заправки та ремонту рухомого складу в депо м. Берегово. Усі станції і роз’їзди на даній ділянці розібрані.

Відрізок залізниці м.Іршава – с.Кушниця дуже постраждав під час повені 1998 року, а у 2003 році дві ділянки по 1 км між м.Іршава і с.Кушниця було демонтовано. Остаточно добила залізницю повінь 2008 року: на сьогоднішній день знищено велику частину залізничного полотна. Сама станція Кушниця перетворилася у закинуті руїни, проте добре зберігся семафор.

На сьогодні громадська організація „Боржавська ініціатива” ініціює відновлення Боржавської залізниці та стоїть на варті недопущення подальшого самовільного розбирання залізничного полотна між Іршавою і Кушницею.