Вигодська вузькоколійка

Сталий туризм є не тільки стимулятором створення нових робочих місць, що актуально для будь якої частини України, а й рушійною силою для збереження традиційних ремесел, старовинних технологій та пам’яток розвитку технічного прогресу.

Саме до таких пам’яток розвитку технічного прогресу можна віднести і збереженні до наших днів та діючі частини вузькоколійних залізниць Закарпаття та Івано-Франківщини. Мова йде про Боржавську (на Закарпатті) та Вигодську (на Івано-Франківщині) вузькоколійні залізниці.

У другій половні XIX століття почався інтенсивний розвиток промисловості у Австро-Угорщині, зокрема й у Галичині. В Українських Карпатах зріс обсяг вирубування дерев і постачання деревини в усі регіони імперії. Тому виникла потреба у вдосконаленні методів її транспортування.

Лінія вздовж річки Мізунки. З 1890 року власником місцевих лісопилень бароном Леопольдом Поппером фон Подгарі було збудувано вузькоколійну залізницю завдовжки 3 км від с.Вигоди до тартаку у с.Старий Мізунь. Громада села Старий Мізунь не дозволила будувати залізницю лівим берегом, де були сільські городи, тому колію проклали правим. Спочатку використовували кінну тягу, а на початку ХХ століття перейшли на парову.

Перед Першою світовою війною барон Поппер продав вузькоколійку британському акціонерному товариству „Сільвінія”. 19 лютого 1918 року краківська фірма „Фальтер і Даттнер” почала проектування продовження залізниці від с.Старий Мізунь далі долиною річки Мізуньки. Роботи закінчилися у 1920 році. Головну лінію продовжили до урочища Соболь, також були збудовані відгалуження.

Окрім основного призначення – перевезення деревини, лінію використовували у туристичних цілях. У тогочасній пресі час від часу навіть з’являлися відповідні рекламні повідомлення.

Лісоруби найчастіше виїздили на лісозаготівлю в понеділок вранці, а поверталися додому в п'ятницю увечері. Проте кожної середи до них залізницею приїздили їхні дружини.

Перед Другою світовою війною АТ „Сільвінія” планувало будувати ширококолійну залізницю, як продовження „Карпатського трамваю”, через Торунський перевал до м.Хуст (Закарпатська область). Проте цей проект не був реалізований через відсутність коштів.

Лінія вздовж річки Свічі. У 1913 році німецька компанія „Оренштайн і Коппель” почала будівництво другої вузькоколійки в долині річки Свіча завдовжки 21 км. Вона пролягла від с.Вигода до с.Людвиківка. У 1914 році, через початок Першої світової війни, будівництво зупинилося. Починаючи з 1936 року лінію продовжили – вона розгалужувалась і відтак закінчувалася станціями Бескид і Свіча (поблизу теперішньої межі Івано-Франківщини та Закарпаття).

У 1939 році ця лінія мала довжину 65 км. Потяг вирушав із с.Вигода о 8:45 і прибував на станцію Свіча о 10:30; вирушав зі ст.Свіча о 16:30 і прибував у с.Вигоду о 18:00. Курсував лише у робочі дні. Швидкість руху становила близько 25 км/год.

Об'єднання ліній. ПісляДругої світової війни для відновлення шахт Донбасу потрібно було багато деревини. Тоді поблизу с.Вигоди її заготовляли щорічно по 700 тис.м3. У цей час дві вузькоколійки об'єднали в одну, почали активне будівництво відгалужень. Довжина колії „Карпатського трамваю” сягнула 180 км. Використовували паровози типу „ГР” і вагони „Ваймер”.

У 1970-1980 роках обсяг лісозаготівель знизився, залізниця почала занепадати. На початок 90-х років довжина колій становила 135 км, а сильні повені 1998 року знищили половину і цієї колії. Занепад вузькоколійки стався через роздріблення лісогосподарств і переходом їх на вивезення лісу автовантажівками, що шкодить довкіллю, зокрема річкам і потокам. Нині з двох гілок у робочому стані залишається одна – у напрямку с.Мізунь. У напрямку с.Мислівка рейок практично вже немає. Залишки довоєнних рейок можна знайти в глухих закутках біля урочища Кругла Млака.

З 2000 року лінію вздовж річки Мізунки експлуатують за первісним призначенням, нею регулярно курсують вантажний потяг і потяг, що перевозить лісорубів, а з 2004 року, її використовують і в туристичних цілях.

Туристичний маршрут „Карпатський трамвай” експлуатує компанія „Уніплит”. З ближніх та дальніх міст до станції Вигода прибувають автобуси з туристами, а далі, вони потягом вузькоколійки подорожують вздовж річки Мізунки до кінцевого пункту – покинутої бази відпочину „Джерело»” На території колишньої бази відпочинку для туристів працюють кіоски з сувенірами, кафе і встановлено дерев'яні столики із дахами.

Парк „Карпатського трамваю” сьогодні складається з автомотриси ТУ6П-0037, чотирьох пасажирських вагонів і відкритої платформи. Сучасний маршрут пролягає від селища Вигода через лісоділянку та селище лісорубів Міндунок (Солотвинський) до урочища Сенечів (поблизу села Сенечів), проходячи понад річкою Мізунка.

Поблизу станції вузьколійки у містечку Вигода встановлено пам'ятник Карпатському трамваю – паротяг ВП-4 (1948 року випуску), саме такий раніше працював на цій лінії.

У 2015 році Туристичною асоціацією Івано-Франківщини (ТАІФ) в рамках проекту „Карпатські вузькоколійки” Програми транскордонного співробітництва ЄІСП „Угорщина-Словаччина-Румунія-Україна” за співфінансування Європейського Союзу та місцевої влади, був створений Центр спадщини Вигодської вузькоколійки. Центр спадщини розташований у найстарішій будівлі смт.Вигода, спорудженій у 1855 році. Це колишня резиденція австрійського барона Леопольда Поппера фон Подгарі, який у 1873 році заснував Вигодський тартак. Був час, коли цей будинок приймав гостей чи слугував штаб-квартирою для військових. У радянський період будівля була сільським клубом, потім впродовж кількох десятків років використовувалася частково, у ній знаходилася селищна бібліотека.

У виставковій зоні Центру спадщини використано сучасні аудіо-візуальні презентаційні технології та інтерактивні інтерпретаційні об'єкти, що допомагають пізнати історію вузькоколійної залізничної дороги, традиційних лісорубних промислів, бойківської культури та ремесел, пов’язаних з деревом, а також розповідають про місцеву економіку, що базується на використанні природних ресурсів. Центр спадщини відрізняється від звичайного музею тим, що торкатися руками у ньому можна (і навіть треба) до всіх експонатів, адже вони зроблені у формі ігор, завдань, на які потрібно знайти відповіді.

У кінозалі Центру спадщини транслюється спеціально створений в рамках проекту багатомовний фільм (українською, англійською, російською, польською та німецькою мовами) про історію місцевості. На базі Центру спадщини створено еко-школу, розроблену на основі природничих шкіл Фінляндії. Еко-школа розрахована на учнів віком 11-17 років. Центр спадщини Вигодської вузькоколійки виконує також роль центру туристичної інформації.

Це перший в Україні унікальний інтерпретаційний візит-центр історичної та природної спадщини, який в інтерактивній формі знайомить відвідувачів з минулим та сучасним бойківського краю.

Місцева атракція приваблює туристів не лише з усієї України, але й з-за кордону.

Цікаво: довжина рейки вузькоколійки становить 7 м, висота – 8 см; вага однієї рейки – 85,4 кг. Ширина колії вузькоколійки 750 мм. На пару рейок припадає 11 шпал.

Вам буде також цікаво відвідати Центр спадщини Вигодської вузькоколійки, у місті Вигода, Івано-Франківська область.